Домашний Интернет NetMaster

Текущее время: Сб янв 20, 2018 8:55 pm

Часовой пояс: UTC + 2 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 5 ] 
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Вы не задумывались почему именно "Татарка"?
СообщениеДобавлено: Чт окт 01, 2009 12:10 am 
Не в сети
администратор
администратор
Аватара пользователя

Зарегистрирован: Ср сен 02, 2009 3:59 pm
Сообщения: 111
Вложение:
01_big.jpg
01_big.jpg [ 3.87 Кб | Просмотров: 3636 ]
Эта историческая местность, бывшая слободка, протянулась извилистым узким междугорьем между Подолом, Глубочицей, Щекавицей, Лукьяновкой, Юрковицей, Волчьим и Репьяховым ярами.

Первыми поселенцами стали 60 татарских семей, основным занятием которых в то время были мыловарение и торговля. В Киеве они промышляли тем, что развозили свой товар по городу и близлежащим селам. Затем стали скупать и перепродавать старые вещи. На горе в районе улицы Лукьяновской они основали татарский базар «Шурум-Бурум». Этот рынок просуществовал до 1940 года. Купить здесь можно было кожаные куртки и сапоги, татарские шаровары… Из еды - традиционное для татар мясо конины, пирожки с мясом - «Перемечь», торты «Чак-чак», вареники на пару с луком и мясом - манты, сладости - пахлаву и рахат-лукум… Первые жилища на Татарке возводили небогатые люди. Им разрешали строить только деревянные дома, как и положено было в те времена улицам третьего разряда. (Каменные строения полагались людям побогаче.) Водопровод сюда провели лишь в 1920-м. В это же время немного упорядочили дикий на то время Кмитов яр, яры по Багговутовской и Половецкой улицам, а также спуск в сторону Кирилловской (ныне Фрунзе) улицы. Об этом спуске газета «Пролетарська правда» в номере от 24 августа 1928 года написала следующее: «Шлях гадюкою в’ється повз колишню цегельню Зайцева». Капитальной реконструкции Татарку подвергли в 1970-х годах: снесли много деревянных домов, упорядочили дороги, проложили асфальт, возвели новые высотные дома.

Соляная улица была Волчьим яром

Знакомые с детских лет названия улочек на Татарке - о чем они говорят? Татарская. Впервые зафиксирована в 1860 году, названа в честь первых 60 татарских семей, приехавших в Киев в поисках лучшей жизни. Багговутовская. Известна с 1843 года. Леонтий Багговут - представитель рода известных воевод, был одним из тех поселенцев. Половецкая. Ранее называлась Загородняя Лукьяновская. Однако в 1869 году переименована по предложению известного киевского землемера Д. Таирова. Печенеговская. Возникла в 1860 году как безымянная улица. С 1869-го по предложению Таирова также названа тюркским именем. Нижне-Юрковская. Первое название - Чикирдин спуск (чикирда - древний способ подачи воды в гору). С 1837 года получила нынешнее название и стала продолжением улицы Юрковской. Соляная. С XIX века известна как Волчий яр. Переименована в 1915-м по просьбе жителей. На улице было много колодцев с соленой водой. Отто Шмидта (бывшая Верхне-Юрковская). Названа так в 1940 году в честь Отто Юрьевича Шмидта - советского полярного исследователя. В 1905-1916 гг. он жил в этих краях - по улице Верхне-Юрковской, 34. Дом снесен в 1980 году. Особую известность Татарка приобрела в связи с делом Бейлиса в 1910 году, который тоже жил на этой улице. Все связанные с ним дома тоже сровняли с землей.

Ностальгия по голубятням

Начиная с 1970-х годов одно-двухэтажную Татарку постепенно стали ликвидировать. Закончилось время деревянных домиков, голубятен и палисадников с маргаритками, незабудками, розами, сиренью…
Время обилия диких фруктовых садов с музыкой гудящих шмелей…
Росли здесь беспризорная шелковица, дикая малина и райские яблочки…
Над ярами парили бумажные змеи.

А вот вход на старый погост с покосившимися воротами. Щекавицкое кладбище могло бы стать киевским некрополем, где похоронены знаменитые киевляне: Балабух, Барских, Войтенко, Романовский. В 1950-х годах здесь еще можно было увидеть надгробные плиты живописца М. Буряковского, исследователя Киева В. Иконникова, архитектора А. Меленского, композитора А. Веделя и др.

Кмитов, Чмелив, Волчий

Названия для яров заимствованы в основном от фамилий живущих здесь землевладельцев, которые держали сотни улей. Пчеловодством занимались многие. Зимой яры превращались в прекрасные горки для катания на санках. На южном откосе горок Татарки ютилась беднота. А на северном откосе тек ручей Юрковица, по обеим сторонам которого располагались жилища. Чуть поодаль дымились кирпичные заводы, на которых изготовляли изразцы и кирпич для печей. Пусть же название Татарка останется как благодарная память о тех киевлянах, которые приютили когда-то здесь на своей земле татарские семьи.

Взято с http://interesniy.kiev.ua

Наше время:

Вложение:
97_big.jpg
97_big.jpg [ 41.47 Кб | Просмотров: 3636 ]
Вложение:
99_big.jpg
99_big.jpg [ 37.64 Кб | Просмотров: 3636 ]
Вложение:
00_big.jpg
00_big.jpg [ 57.07 Кб | Просмотров: 3636 ]

_________________
044 362 20 25, 044 362 23 30


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: ЛУК’ЯНОВА ЗЕМЛЯ
СообщениеДобавлено: Пн дек 21, 2009 11:31 am 
Аватара пользователя
ЛУК’ЯНОВА ЗЕМЛЯ АБО ЯК ВОВЧИЙ ЯР СТАВ САКСОНСЬКИМ
Сучасний район між вулицями Глибочицькою та Отто Шмідта і далі, ближче до Подолу, колись перетинали великі яри, що мали дивні назви: Вовчий, Чорний, Чмелів, Кмитів та інші. Заселення цього району почалося у середині XIX століття після катастрофічної повені Дніпра 1845 року, коли низинні частини Подолу та Оболонь були залиті водою на десять аршин вище звичайного рівня. Потерпілі від дніпровських паводків залишили рідні місця й оселилися на київських узвишшях у верхів'ях Глибочиці та на Куренівці. Так виник новий квартал Лук'янівка.
ПІСЛЯ ПОВЕНІ - В ЯРИ
Назву Лук’янівка, на думку відомого київського історика Миколи Закревського, пов'язують з іменем заможного киянина, старости Подільського швацького цеху Лук'яна Олександровича, котрий у XVIII столітті мав тут маєток. За даними 1864 року, на цій місцевості був хутір спадкоємця - Івана Лук'яненка, від якого, можливо, й походить сучасна назва.
Місцевість Лук’янівка, за топографічними дослідженнями 1864 року, починалася у верхів’ях струмка Глибочиці і закінчувалася недалеко від Кирилівських богоугодних закладів. За свідченням священика Олександра Громановського, була вкрита старими й новими ярами, де оселилися переважно бідні люди, які постраждали від повеней Дніпра.
Солдати у відставці, рибалки, торгівці, ті, хто був у служінні, та інші обирали місця для зведення осель та свого господарства переважно у балках та ярах. Гласний Думи Щефтель у заяві, поданій міському голові, зазначав, що на Юрковиці, в урочищах Стара та Нова Поляна та у Ярах Вовчому, Кмитово-му, Чорному, Чмелевому ще з 1850 року утворилися поселення, причому приватні особи цілком довільно захоплювали ділянки міської землі та зводили на них будинки.
Через таке самовільне захоплення всі маєтки були розміщені неправильно, вулиці мали різну ширину, багато з них упиралися в маєтки, обгинали з обох боків і продовжувалися далі. Таке безладне заселення змусило міську Думу в 1889 році утворити комісію з впорядкування вулиць.
СТО РОКІВ ТОМУ В НАШОМУ МІСТІ ВОДИЛИСЯ ВОВКИ
Тоді назви вулиць пов'язували з назвами ярів, що іноді спричиняло незручності й неприємності. Так, мешканців вулиці Вовчий Яр навіть прозвали "вовчі жителі". А назва свідчила про те, що тут водилися вовки. їх бачили ще у 1900 році.
Вперше вулицю Вовчий Яр згадували у звітах київських землемірів у 1852 році. Про її облаштування писали у 1883-му. Ця назва лякала киян. Сюди боялися їхати, ніхто не купував і не орендував тут житло. Тому 1908 року мешканці вулиці звернулися до міської Думи з проханням перейменувати Вовчий Яр у Саксонський. З 1908 по 1915 роки вулиця мала назву Саксонський Яр. Чому Саксонський? Є версія, що назва походить від полонених саксонців корпусу генерала Реньє, взятих у полон під час Вітчизняної війни 1812 року, які мешкали у цій місцевості.
З 1915 року вулицю Саксонський Яр перейменовано у Соляну. Начебто тут колись містилася митниця, куди чумаки здавали сіль. А ще на цій вулиці вода у криницях була солоною.
Відрогом Вовчого був Чмелів Яр. Ця історична місцина простягається між вулиця-
ми Глибочицькою та Старою Поляною. Назва походить, напевно, від прізвища одного з переселенців - Чміля. Хоча є думка, що колись тут було багато чмелів. Майже через сто років, тобто у 1983-1984 роках, вулицю Чмелів Яр разом з її історичною одноповерховою забудовою було ліквідовано під час забудови нового Лук'янівського житлового масиву.
У давнину страшним місцем на Лук'янівці вважався Чорний Яр, розташований у лісі. Тут знаходили притулок злодії та розбійники. Домовласники Лук'янівського провулку, чиї садиби були розташовані вище Чорного Яру, зливали вниз нечистоти, скидали сміття. На початку XX століття Чорний Яр уже мав 85 садиб і починався від Олегівської вулиці. У 1909-му його мешканці порушили клопотання про заміну назви. У 1910 році Чорний Яр перейменували на Мирну вулицю.
ЛУК’ЯНІВСЬКІ МЕТАМОРФОЗИ
Між вулицями Дорогожицькою, Глибочицькою та Половецькою містився Кмитів Яр. Назва урочища, а потім і вулиці, що виникла у 70-х роках XIX століття, походить від прізвища дворянина С. О. Кмити, який купив землю на Лукянівці у 1829 році, та його сина - губернського секретаря Г. С. Кмити (1825-1853 p.p.), засновника хутора Кмити, що був розташований на вулиці Дорогожицькій (тоді За-городній). Хутір був земельною ділянкою, площею три десятини 765 сажнів, там був ліс, сад з 50 деревами та житлові приміщення. Після смерті Г.С. Кмити хутір успадкував Федір Кмит. У 1881 році хутір Кмитів купив відомий дослідник - археолог Турвонт Кибальчич. У 1881 році у цій місцевості було вже 11 володінь. У 1901 році - 26, у 1916 році - 37 володінь. Одна з земельних ділянок належала братам Чоколовим. Сучасна вулиця Кмитів Яр пролягає від Багговутівської вулиці. У 80-х роках XX століття стару забудову по Кмито-вому Яру було знесено. Сьогодні на її тери торії приміщення заводу імені Артема.
Вулиця Вознесенський Яр відома з другої половини XIX століття, як прилегла до Вознесенського узвозу (нині вулиця Смир-нова-Ласточкіна). Первісна її назва походить від дерев'яної церкви (1718-1879), що знаходилась неподалік. У 1907 році, з нагоди 200-річчя відвідин Києва російським царем Петром І, вулицю Вознесенський Яр було перейменовано на Петрівську.
Поміж вулиць Мельникова і Фрунзе у глибокій розщелині простягався Реп'яхів Яр, назва якого походить від великих заростей рип ихів. Заселення мочалося з кінця XIX СЇО ліття. У 1970-80 роках стару забудову було знесено. Нині тут лісопаркова зона. По низовині Реп'яхового Яру прокладений Врубелів-ський узвіз, до нього також прилучаються узвіз Герцена, вулиці Макарівська, Новомака-рівська і Подільський узвіз.
Людмила Успенська (у публікації використано також матеріали Михайла Рибакова "Невідомі й маловідомі сторінки Києва", Лідії Пономаренко, Олександра Різника "Топонімічний довідник")
Стаття з газети “Старокиївські вісті” жовтень 2003 р.


Обязательно нужно указывать ресурс откуда взята информация!
отредактировано администратором


Вернуться к началу
  
 
 Заголовок сообщения: Re: Вы не задумывались почему именно "Татарка"?
СообщениеДобавлено: Ср мар 31, 2010 7:25 pm 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: Ср мар 31, 2010 7:20 pm
Сообщения: 1
Интересно было почитать.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Вы не задумывались почему именно "Татарка"?
СообщениеДобавлено: Чт окт 03, 2013 9:51 am 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: Чт окт 03, 2013 8:31 am
Сообщения: 4
Википедия пишет, что Кмитов яр начинался от ул. Багговутовской (при моем детстве Январской, а позже - Буденного). На самом деле Яр начинался от ул. Овручской - между домами № 26-28 (жилой дом) и также № 28, только с дробью 1 (СШ №1). На том месте, где начинался ручей, как говорят - Глубочица, сейчас стоят гаражи и спортплощадка школы. В начале 70-х "ручей" журчал в коллекторе похожем на канализацию, затем - чуть дальше вытекал на свободу и ближе к Цветущему переулку превращался в немаленькое такое болото, на котором мы в детстве устраивали морские бои на деревянных кругах от огромных кабельных катушек. Катушек было тогда изобилие, благо рядом успешно пыхтел Кабельный завод! На месте болота теперь гараж-стоянка коммунальной техники. Перед Январской ручей снова попадал в коллектор и вытекал в глубоком яру возле дома № 38 по ул. той же Январской (Багговутовской). Яр сейчас засыпан и на его месте стоит какая-то "кочегарка" с большой трубой.
На фото особнячок, к-рый находился внизу Делегатского пер. (№ 11) - недалеко от болота.
Фото с сайта: http://www.grad.kiev.ua/d-01.htm


Вложения:
Делегатский 11.jpg
Делегатский 11.jpg [ 12.25 Кб | Просмотров: 2290 ]
Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Вы не задумывались почему именно "Татарка"?
СообщениеДобавлено: Вс дек 10, 2017 11:21 pm 
Не в сети
начинающий
начинающий
Аватара пользователя

Зарегистрирован: Вс дек 10, 2017 12:01 am
Сообщения: 22
Хорошая история
а вот торговый город в Украине - это Харьков

и вот про это http://forum-kharkov.com/content.php?r= ... ybrat-cvet


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 5 ] 

Часовой пояс: UTC + 2 часа


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Перейти:  
cron
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Русская поддержка phpBB